Настрій лютого

10.02.2011 10:24

Жалюгідна погода нагадувала про те, що життя далеко не таке прекрасне, як кричать зі шпальт газет та з екранів телевізора. І про те, що я все ще живу у Львові. Огидне відчуття приниження і розчарування гармонійно доповнювало краплі мокрого снігу і сліз на холодних щоках. Вгодовані обличчя з рекламних плакатів кидали на мене свій штучний співчутливий погляд, зверталися до мене з привабливими гаслами, які обіцяли сонячне майбутнє.

Обличчя обіцяли економічний розвиток і достаток. Казали, що зроблять безкоштовними і так вже безкоштовні за конституцією послуги. Ця невідповідність мене чомусь зовсім не бентежила. І яке мені діло до майбутнього того, коли теперішня нависає наді мною доволі огидно. Так, це звичайне відчуття. І нічого в ньому немає особливого, хоч і «кожен нещасливий по-своєму».

Мені втулили в руки листівку. Я не відмовилася: люди заробляють гроші, потрібно посприяти їм в цьому. Дрібничка, але хоч щось. Можливо, колись хтось і мені посприяє в цій не найшляхетнішій справі. І з неї, листівочки, дивилося на мене чиєсь зацямкане лице і знову обіцяло, що зробить мене щасливою. Дивно, що воно взагалі наважувалося робити такі сміливі заявки, бо довіра – це було явно не перше в списку того, що це лице викликало в мене.  

А відчуття нікчемності розквітало, і саме тоді, коли не розквітало ніщо інше. І  це в кращому випадку стає паскудно тільки в такий період.

Мені на зустріч йшла знайома. З сірим обличчям і червоними очима вона кинула мені «як справи», і, не дочекавшись відповіді, вже поспішила втішити моє незадоволене обличчя: «все буде добре, не переживай». Вона про це прочитала в промові одного пузатого дядька. Він чомусь переконав її однією тільки не найпривабливішою в світі усмішкою. Він обіцяв високу зарплатню, казав, що зробить її самодостатньою і впевненою у собі жінкою, на яку вона би нізащо не перетворилася без його допомоги. Ось на такі чудеса здатен мережевий маркетинг. Можливо, і кохання виглядає так збоку, - подумала я. Суцільні невідповідності, які неможливо приховати від інших і неможливо роздивитися самому. Подруга поспішила зникнути, усамітнитися зі своїм вибором, а я поспішила усміхнулася. За сьогодні це не перша фраза, що намагалася дати мені надію на те, що все не так погано, як воно виглядає.  Як шкода, що до знайомої я не відчувала довіри. А дивно. Хтось, хто вірить в знаки, давно би вже кричав про те, що все вказує на щасливу розв’язку.

А погода була паскудна. Про таку погоду писав Пастернак в «Докторі Живаго», назвавши її найгіршою, яку тільки можна уявити: вітер пробирає до кісток, сніг з дощем обпалюють обличчя. Звичайна картина для кожного львів’янина. Нічого нового, нічого забутого. «Ти зриваєш мій одяг на голому вітрі і байдужо цілуєш мене», - крутився в голові уривок колись прочитаного вірша. І цей паскудний настрій, який, як тінь, переслідує кожного з нас парками. Ми через них проходимо, звертаючи спраглі погляди на кожний колір, який не вписується у визначення «сірий», який вже так важко розгледіти між сірою масою чорних ніг і голів. Все так звично.

І кожен мріє про літо, подумки рахуючи дні до весни і кількість прожитих років. Роздумує хтось на дозвіллі про сенс життя. «Буде складний рік», - згадуються обіцянки нашого президента. А хіба роки колись були легкі?

Паскудний настрій нагадував, що я особлива, дощ на щоках – що у Львові можна гарно замаскувати власні сльози, а чужі обличчя дуже поволі, але впевнено, переконували, що все буде добре. Вони вірили в це. І я починала їм вірити. Бо хто я все-таки така, щоб ставити під сумнів їхню віру?

 

-

Коментарі (2)

Додати коментар

    • 17.02.11 15:32
    • ГаськаФайно! Я зрозуміла, що виросла, коли навчилась ловити кайфи від всіх погод. І навіть від депресивних станів.
      Чмоки ;-*
    • 11.02.11 00:12
    • kolu b ці відчуття, емоції, настрої страшенно схожі на ті, які полонили мене...
      дякую..........
  •  
  •  
Чиста субота news image

20 квітня львів’яни вийшли на толоку, щоб очистити від сміття парки, вулиці, дворики, помити пам’ятник і погладити ропуху.

Названо ТОП-20 лекцій TED

Чи вбиває школа креативність? В чому сила інтровертів? Як викрити брехуна? Що нам заважає досягти успіху? Найяскравішими виступами конференцій TED мільйони інтернет-користувачів продовжують ділитися і кілька років після їх проведення.