Жир землі

22.01.2013 15:38
Якісну журналістику з нашої землі висмоктали, як колись нафту. Чи можна компенсувати цю втрату?

Усі знають сумну історію галицької нафти. На Прикарпатті її почали видобувати найпершими в Європі, ще за князівських часів, у промислових масштабах – із XVIII століття, й півтораста років забезпечували порівняно скромні потреби континенту в «чорному золоті». Потреби почали стрімко зростати, трубопроводи потягнулися спершу на північ і захід, а потім і на схід. Монструозні індустріалізовані імперії та їхні уламки висмоктали прикарпатські запаси майже до краплини, й тепер сибірська нафта (а разом із нею – приниження, залежність, примусова інтеграція в неприємному нам напрямку) тече трубами в напрямку Карпат.

Здається, щось подібне сталося з галицькими медіа. Вони чи то дали себе висмоктати, чи то самі вичавили весь поживний сік у західному, московському, київському напрямках. Тепер уже звідти до нас плине масна, чужа, русифікована медійна кип’ячка, приносячи фінансову залежність і затягуючи в інформаційне поле пострадянського «русского мира». А те, що лишилось, працює в сонному темпі прикарпатських качалок, напівзадовільняючи млявий попит тутешнього ринку.

Я не застав ані легендарного «Пост-Поступу», із якого почалася історія незалежної української преси, ані інших славних львівських медій 90-х, але пам’ятаю «Львівську газету», якою вона була у першій половині 2000-х, і «Поступ» тих часів. Пам’ятаю, якими амбітними на початках були львівські онлайн-проекти – ЗІК, Zaxid.net. Десь – за рахунок більших інвестицій – було краще телебачення, але за якістю преси й радіо Львів перевершував усі інші регіони країни, а подекуди втирав носа столиці. Ця перевага зникла разом із самопроголошеними званнями «культурної столиці» та «українського П’ємонту» десь у середині минулого десятиліття.

Навряд чи головна причина у браку грошей та вбогості рекламного ринку, адже прикрі метаморфози почалися у найкращі часи, за кілька років до кризи 2008-го. Можливо, справа в тому, що Львів віддав демократичному опозиційному рухові та Помаранчевій революції забагато вітальної енергії, посадивши власну «батарейку»? Як наслідок – зневіра, втрата стимулу тримати планку якості високо, відмова від професійних стандартів, відплив найкращих кадрів, поступове сповзання до рівня районки, загумінкової прес-служби, вічно голодної прислуги. Провінційність – це передусім характеристика ставлення до самих себе.

Чи реально знайти «сланцеву нафту» на заміну вичавленим життєвим силам львівської журналістики? Я думаю, цілком. Для початку - не дати молодим людям, що приходять у професію зі свіжою головою, втратити стереоскопічне бачення дійсності; допомогти їм набути імунітету від продажності, сервільності, поверховості, упередженості, заздрощів, лінощів, безпідставної пихи та інших симптомів болотяної медіа-пропасниці.

Це, звісно, лише початок. Наївно? Подивимось :)

Коментарі (0)

Додати коментар

***
  •  
  •  
Чиста субота news image

20 квітня львів’яни вийшли на толоку, щоб очистити від сміття парки, вулиці, дворики, помити пам’ятник і погладити ропуху.

Названо ТОП-20 лекцій TED

Чи вбиває школа креативність? В чому сила інтровертів? Як викрити брехуна? Що нам заважає досягти успіху? Найяскравішими виступами конференцій TED мільйони інтернет-користувачів продовжують ділитися і кілька років після їх проведення.