«Палений» ЗМІ доводить до цирозу

15.04.2013 21:30
     Чимало амбітних молодих людей, завершуючи навчання, мріють про гарну, високооплачувану роботу з не надто напруженим робочим графіком. І це нормально. Та дулю вам з маком, а не гроші та безболісне існування з дев’ятої до шостої в офісі, коли ви, справді, вирішили стати журналістом. В цій професії треба  вкалувати пожиттєво і без вихідних. Інколи навіть без грошей, інколи в жахливому ЗМІ, яке непомітно засмоктало. І, переважно, завжди з постійним ризиком дістати копняка. 

    Молодий журналіст, апріорі, не може заробляти багато. Бо на початку кар’єри йому доводиться щодуху бігати на численні події, писати про щось за копійки, інколи, навіть, не розуміючи контексту.  Так поступово, за ідеальним сценарієм багатолітньої важкої праці, моторний журналіст виростає в публіциста або головреда, одинокого вовка, психа самітника з нестерпним характером. Що зазвичай, займає керівну посаду газети/телеканалу. Це поважний ветеран журналістики, який вже не годен бігати по полю.   

    Можна, звісно ж, оминути стандартну журналістську еволюцію, і замолоду, стати геніальним творцем смислів на всі боки, але для цього потрібно: як мінімум, набити свій ніжний «грецький профіль» об професійну троляндію під власними фанаберіями; не зламатись, впевнитись в своїй геніальності і знайти місце, де б за це ще й платили. Також, на початках важливо, не травмуватись. Тримати баланс, в голові, між вигаданими власними фактами та відокремленістю їх від власних коментарів, щоб думання вже у молодому віці, не цементувало обличчя і не завдавало ще більшої мозкової крепатури.

    Отож, на етапі обрання ЗМІ все не просто. Для розумних і амбітних діло впирається в авторитет, чесність та правдивість майбутнього місця роботи. Не заплямованих корупцією власників і тд. Такі ідеалісти готові вкалувати майже безкоштовно, за право щоденно набиратись досвіду у старших коллег, перебувати в цій аурі успіху. Для рагулів чи не надто вимогливих все простіше – їм треба бабло, веселий колектив, на все інше можна закрити очі. Рагулів в рази більше.

     Тут напрошується несподівана, але яскрава футбольна паралель з чотирикратним володарем «Золотого м’яча» Ліонелем Мессі. Тринадцять років тому агенти Барселони розгледіли в ньому талант, взяли до себе і оплатили лікування, яке коштувало 90 тисяч євро на рік. Мессі щедро віддячив клубу. Навколо нього сформувалось унікальне середовище, яке виплекало непереможний дух команди. А все завдяки далекоглядному менеджменту клубу.

    Так само і з молодими журналюгами. Їх потрібно лікувати від дурниць і кривого погляду на професію. Журналісти мають вчити і підтримувати журналістів. І саме колектив, де постійно точиться професійна дискусія, може цьому неабияк посприяти.

     Може тому тисячі талантів, розчинились в редакційних коридорах, не стали відомими, бо потрапили не на своє місце, не в те середовище? Їх розчавили, на підступах до професії, критики, а потім доконали зарозумілі редактори.  Когось злякала низька платня, хтось не витримав рамок та дедлайнів, інші зневірились бо не пізнали суті професії. Ці люди так і не втрапили в свій власний омріяний, єдиний і коханий ЗМІ. В якому не соромно працювати, можна розігнатись, сіяти на повну і постаріти.

     Хоча, молодняк, який кидає все на початках зрозуміти можна. Бо в цьому житті ніхто, нічого, нікому не винен. А от таких, що закостеніли на одному місці праці і все надіються, чекають кращих пропозицій з решти медійного світу, працють через велику і дивну силу волі, зрозуміти важче. Вони киснуть в ненависному, і розкладеному закапелку без прогресу. Процес такого непомітного самоотруєння сповільнює рефлекси та соціальну чутливість, притуплює почуття власної гідності. А тим часом ця важка професія, постійно мутує. Щоб знайти себе в ній, уже потрібно тримати руку не на пульсі, а на більш чутливих місцях.  

      Потрібно змінити підхід до обрання місця праці. Добре помедитувати на українські ЗМІ, прислухатись до внутрішніх струнок і зробити чесний вибір. Нехай це буде маловідомий, але ЗМІ з хорошою репутацією. Не очорнений скандалами, а з редакції не тхне смаленою кухнею заджинсованих новин. Якщо б молоді журналісти обирали так, то паршивенькі телеканали, газети і сайти не мали б звідки брати кадри і самоліквідувались у природний спосіб.

    Працювати чесно, там де це можливо. І тоді, впевнена, умиротворена праця, дасть набагато більше користі, гарту, витримки і творчих запасів на майбутнє, ніж будь яка виснажлива гарячкова робота на модний/елітний ЗМІ. Що рано чи пізно, погасить молоднечий запал з середини. 

Коментарі (3)

Додати коментар

    • 18.04.13 18:47
    • IraОстанні два абзаци говорять протилежне) Або я не так читаю)
    • 17.04.13 15:25
    • Богдан ГоловкоА я і не стверджую, що працюючи в глушині можна розвалити паршиві редакції. І чи молодий журналіст взагалі може щось розвалити окрім власної кар єри:) я кажу що не вартує йти туди працювати, от і все.
    • 16.04.13 19:31
    • IraПравда в тому, що гідні редакції не потребують великого напливу молодняків. Молодим журналістам практично не лишили великого вибору, щоб вони якимось чином, працюючи в "чесній глушині", змогли б ліквідувати паршиві редакції.
  •  
  •  
Чиста субота news image

20 квітня львів’яни вийшли на толоку, щоб очистити від сміття парки, вулиці, дворики, помити пам’ятник і погладити ропуху.

Названо ТОП-20 лекцій TED

Чи вбиває школа креативність? В чому сила інтровертів? Як викрити брехуна? Що нам заважає досягти успіху? Найяскравішими виступами конференцій TED мільйони інтернет-користувачів продовжують ділитися і кілька років після їх проведення.