Ситий, вбраний та брудний

10.11.2010 18:15

Так виглядав би львів’янин, якби постановив користуватись товарами лише місцевих виробників. Якщо продукти, одяг та взуття місцевого виробництва придбати у Львові можна, то із засобами гігієни виникла б проблема. Довелося б забути і про побутову техніку. Виробників цього краму можна полічити на пальцях однієї руки, асортимент продукції, яку вони виготовляють – на пальцях другої.

Міська влада докладає чимало зусиль, щоб призвичаїти городян до продукції місцевих компаній. У жовтні у Палаці мистецтв уже втретє відбувся щорічний ярмарок «Львівський товаровиробник», а з полиць у міських супермаркетах, де чекають на свого покупця вироблені у Львові товари, стирчать флаєри із закликом «Купуй львівське». Vlaskor.net вирішив дізнатися, від чого довелося б відмовитись містянину, який відгукнувся б на заклик з Ратуші і обирав би лише виготовлені у Львові товари. 

Краща риба - ковбаса

Тож беремо великого кошика і рушаємо до найближчого супермаркету. Першим до нашого кошика потрапляє хліб. Виробництво хлібобулочних виробів на Львівщині розвинуте добре – окрім величезного «Хлібпрому» працює ще кілька невеликих приватних пекарень, тож вибір чималий. Далі йдемо до молочних рядів. Йогурти, кефіри, молоко і сметана стікаються до місцевих гастрономів звідусіль – Рівненщина, Київщина, Тернопільщина. Місцеві молочні продукти скромно туляться в куточку: молоко, сметану, вершки та сир виготовляє Дрогобицький молокозавод під торговою маркою «Драгобрат», йогурти та кефір – ЗАТ «Галичина», твердий сир – Самбірський молокозавод.

З полиць у бакалійному ряді до нашого кошика потрапляє кава від Львівської кавової фабрики «Галка», трав’яний чай від цього ж виробника. А от від звичайного чорного та зеленого чаю доведеться відмовитись – в Україні є кілька компаній, що займаються фасуванням чаїв, однак знаходяться вони не на Львівщині. Гречка, рис, пшоно та інші крупи теж потраплять на стіл городянина. Хоч в регіоні багатьох культур не вирощують, але в області є кілька підприємств, що займаються фасуванням круп, зокрема ПХП «Електрон». Шанувальникам макаронів доведеться вдовольнитись продукцією ВАТ «Львівська макаронна фабрика». Однак підприємство виробляє лише недорогі макарони з м’яких сортів пшениці, тож львів’янки, що дбають за фігуру, будуть розчаровані. 

Слідом за макаронами до нашого кошика перекочовують майонез та кетчупи від Львівського жиркомбінату, оцет від Львівського лікеро-горілчаного заводу та олія «Майола». А для ранкових канапок беремо трохи ковбаси. Львівщина традиційно м’ясний регіон, тож ковбасу виготовляють чи не в кожному селі. Найбільші та найвідоміші виробники – «Барком» зі своєю «Родинною ковбаскою» та «Щирецькі ковбаси».

З алкоголю до нашого «патріотичного» кошика потрапить лише пиво від Львівської пивоварні та горілка і лікери від Львівського горілчаного заводу. Хоч в околицях Львова в давнину і вирощували виноград, але єдиний в місті винзавод вже давно не працює.  

Ласунам пощастило більше, ніж шанувальникам алкоголю. Окрім шоколаду та цукерок від «Світоча», морозива від «Львівського холодокомбінату», в кожному магазині можна знайти чималий вибір тортів та тістечок від місцевих кондитерських цехів. Ті, кому магазинна випічка не до смаку, легко можуть спекти щось самі з радехівського цукру, стрийського борошна та львівського маргарину.

За м’ясом та овочами рушаємо на ринок. Тут майже вся продукція – місцева. В області є кілька ферм, де вирощують свиней та птицю, тож цього м’яса на базарі вдосталь. Менше яловичини, переважно це м'ясо бичків, вирощених у приватних господарствах. Не бракує на ринках і яєць та молочних продуктів від фермерів. А от від частини овочів таки доведеться відмовитись. Ні помідори, ні огірки, ні перець, а тим паче цитрусові, гранати та хурма на Львівщині не ростуть. Раніше помідори та огірки взимку та навесні вирощувала агрофірма «Провесінь» у своїх теплицях, однак нині її доля така ж, як у винзаводу.

Як бачимо, стіл городянина, що сповідує принцип «Свій до свого по своє», не збіднів. Так, екзотичних овочів та фруктів, морської риби та морепродуктів, коньяку та вина на ньому не буде. Але чи так часто вони з’являються на наших столах?

Не голі, але брудні

Одягнутись та взутись у львівське складніше, ніж набрати кошик місцевих харчів. Якщо місцеві продукти можна знайти у більшості продовольчих магазинів та на ринках, то за одягом та взуттям доведеться «полювати». Починаємо з центру міста. Обійшовши його, знаходимо лише магазин з жіночим одягом «Жива» та магазин з верхнім одягом як для жінок, так і для чоловіків «Ролада». Насправді, швейних підприємств у Львові більше. ЗАТ «Весна Захід» шиє жіноче вбрання, ПП «Майя» - чоловічі костюми під торговою маркою «Легенда клас», ВАТ «Маяк» - чоловічий та жіночий верхній одяг, ТзОВ «Трикотажна фабрика «Промінь» - піжами та нічні сорочки, а Червоноградська панчішно-шкарпеткова фабрика – шкарпетки та колготи. Однак їх продукцію у львівських крамницях чи на ринках, куди переважно ходять на закупи містяни, удень зі свічкою не знайдеш. Доводиться або чекати традиційного вже ярмарку місцевих виробників, або ж їздити на шопінг до магазинів при швейних фабриках. А це не завжди зручно, зважаючи на те, що розташовуються вони переважно на околицях міста.

Взуття та сумки у Львові теж виготовляють. Продукцію місцевих чоботарів – компаній «рома Стиль», «Лідер» та «Ігнарт» - можна знайти у «Чобітку» на вул. Галицькій. Сумки виготовляє компанія «Таісія». А от про шуби та дублянки, шкіряний одяг, нижню білизну та дріб’язок на кшталт шапок, шаликів та рукавиць доведеться забути. Дещо з цього переліку – до прикладу, білизну – в місті таки шиють, однак у місцевих крамницях цієї продукції не знайдеш, усе відправляють на експорт.

А от з засобами щоденної гігієни справи зовсім кепські. У місті працює лише парфумерно-косметична фабрика «Едельвейс», яка виготовляє шампуні, креми та парфуми. Та й то, знайти продукцію компанії у місцевих крамницях журналістам Vlaskor.net не вдалося. Тож постановивши собі купувати лише місцеву косметику, довелося б ходити брудасом.

З меблями місцевого виробництва справи кращі. Меблеве виробництво в області розвинуте непогано, тож якби виникла потреба обставити помешкання лише місцевими меблями, з цим завданням вдалося б легко впоратись. А от з технікою – складніше. До вітальні можна придбати телевізор «Електрон», а для кухні підприємство випускає електричні м’ясорубки, соковитискачі та овочерізки під торговою маркою «ЕЛЬВО». Замість музичного центру довелося б купити гітару від фабрики музичних інструментів «Трембіта», для зберігання продуктів – спорудити пивницю коло будинку, їжу довелося б готувати на відкритому вогні, одяг прати руками, спілкуватись з рідними та друзями – поштою, а пересуватись по місту – на громадському транспорті.

Христина Жидецька, Катерина Головчук

Коментарі (5)

Додати коментар

    • 20.01.12 14:41
    • Степаяк зарегестрована в контактах
    • 11.11.10 15:02
    • йойА як же Перша приватна? Квас їхній, наприклад
    • 10.11.10 20:25
    • споживачдивно насправді як виявилось досить багато львівських виробників - однак питання чому їх товар фактично відсутній на полицях місцевих магазинів? думаю що журналістам варто підняти це питання у наступному матеріалі, як продовження теми
    • 10.11.10 20:21
    • Олегхороший матеріал, відчувається кропітка робота журналістів і редакторів.
    • 10.11.10 18:37
    • romko_дуже цікава стаття...молодці...як виявилось, "львівського товару" уже й не так багато...головне, шо пиво виробляємо...однак це вже не те пиво, яке було колись...смак якись не такий...та й шоколад якимсь несмачним став...невідомо, шо там там тепер у той шоколад і пиво додають...
  •  
  •  
Чиста субота news image

20 квітня львів’яни вийшли на толоку, щоб очистити від сміття парки, вулиці, дворики, помити пам’ятник і погладити ропуху.

Названо ТОП-20 лекцій TED

Чи вбиває школа креативність? В чому сила інтровертів? Як викрити брехуна? Що нам заважає досягти успіху? Найяскравішими виступами конференцій TED мільйони інтернет-користувачів продовжують ділитися і кілька років після їх проведення.