Юрій Михальчишин: Ми готові до будь-якого варіанту розвитку подій 9 травня

09.05.2011 10:28
Юрій Михальчишин. Фото tsn.ua

Юрій Михальчишин. Фото tsn.ua

Інформаційний шквал, який супроводжує підготовку до святкування Дня Перемоги в Україні, зокрема у Львові, переповнений одіозними заявами. Про можливість проведення маршу на День Перемоги з червоними прапорами у Львові, мету таких акцій і можливі варіанти реакції Vlaskor.net розповів заступник голови Львівської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода", депутат Львівської міської ради Юрій Михальчишин.

- Пане Юрію, впродовж кількох тижнів у ЗМІ регулярно з’являються повідомлення про те, що партії «Рускоє Едінство» і «Родіна» збираються провести у Львові марш у День перемоги. Яка мета таких заяв ?

- На мою думку, тут маємо поєднання дуже великого комплексу чинників, починаючи від планів центральної влади в Києві, агресивно і антиукраїнсько налаштованих кіл в середині Партії регіонів, радикального крила в середовищі силових органів та спецслужб, кремлівських кураторів української політики та маргінальних проросійських проектів, що беруть участь у кастингу на звання найбільш радикальної антиукраїнської партії в нашій державі. Відповідно до цього треба розцінювати наміри цих політичних сил провести демонстративний, імперський, сталіністський, реваншистський, антиукраїнський захід саме у Львові, який недвозначно сприймається як цитадель українського націоналізму, а від жовтня минулого року, як столиця ВО «Свободи». Тобто ми маємо справу з комплексом чинників, що прагнуть максимально дестабілізувати ситуацію в Західній Україні, продемонструвати неспроможність націоналістичних органів самоврядування давати відповідь на серйозні виклики внутрішньополітичного характеру, продемонструвати слабкість українського націоналізму в загальноукраїнському масштабі і мобілізувати антиукраїнські настрої по всій країні з метою відвернути увагу від катастрофічної соціальної кризи, яка є наслідком провальних економічних реформ уряду Азарова.

- Як реагує ВО «Свобода» на такі дії та заяви ?

- Реакція відбувається у двох площинах, юридичній і політичній, ці площини варто сприймати як єдину, оскільки ми прийняли відповідні заяви трьох голів західнообласних рад про недопустимість вивішування сталінської символіки на території Львівської, Франківської та Тернопільської областей. Ми зобов’язали міськвиконком звернутися до суду з метою заборонити будь-які масові акції 9 травня під вказаною символікою. А стосовно другої – громадсько-політичної площини, то ми будемо мобілізовувати львів’ян для участі у масових ненасильницьких акціях, спрямованих на унеможливлення провокацій з боку приїжджих провокаторів. Якщо працівники правоохоронних органів стануть на бік партій «Рускоє Єдинство» і «Родіна», нам доведеться, виконуючи зрештою свої повноваження згідно із законом України про місцеве самоврядування, захищати вулиці свого міста і право львів’ян на спокій і лад у своїх домівках власноруч.

- Нерідко з’являлися повідомлення, що, окрім активних пенсіонерів та депутатів місцевих рад з Півдня, до Львова збираються приїхати група молодих, спортивних хлопців, яка мета таких відвідин ?

- Силове протистояння, залякування львів’ян, вчинення нападів на мешканців нашого міста, проявів демонстративної зневаги до українських символів, вчинення провокацій, заворушень, масових безладів. Тобто це те, що є повсякденним наповненням практики політичного терору і провокацій, які партія «Родіна» проводила в Одесі протягом п’ятирічки помаранчевої влади, яка бездарно закривала очі на те, що на Півдні України сформувалося кубло антиукраїнської, радикальної ідеології, яка підтримувалася фінансовими вливаннями з закордону і робила ставку на прямий, вуличний і особистий терор громадян України патріотичних поглядів, що є неодноразово зафіксовано у сценах масового побиття українців в Одесі. Відповідно до цього маємо справу з силою, яка, на жаль, розрослася і прагне демонструвати свої сили і свої амбіції вже не де-небудь, а у серці Західної України. Сподіваюся, що ми зможемо дати гідну відсіч, оскільки я чудово розумію, що ставка робиться на брутальну і цинічну агресію, але чомусь ці люди забувають, що боксери та кікбоксери живуть не тільки в Одесі.

- Тобто «свободівці» прораховували адекватні варіанти реакції і відповіді ?

- Ми мусимо бути готові до будь-якого варіанту розвитку подій. Розуміємо також, що відверта агресія та протистояння можливі лише за повного провалу роботи правоохоронних органів. Реакція правоохоронців повинна полягати в тому, що організовані групи провокаторів та бойовиків не повинні перетнути кордон Львівської області. Як тільки буде зрозуміло, що вони мають можливість перетнути межу нашого міста, це означає, що цю можливість їм подарували правоохоронці. Відповідно до цього треба будувати свою подальшу діяльність. Треба буде розуміти, що ми протистоїмо не лише приїжджим провокаторам, але і репресивній державній машині.

- Чи були вже мобілізаційні заходи стосовно ваших прихильників ?

- Я думаю, що це та інформація про яку не варто говорити в інтерв’ю.

- ВО «Свобода» має молодіжну організацію. Як там відбувається робота при підготовці акцій?

- Ви розумієте, що якщо йдеться про акції прямої дії, то такі речі не анонсуються. Про них варто звітувати як про доконаний факт. «Свобода» виникла на основі Соціал-національної партії України, як вулична політична сила і ми чудово знаємо як слід себе поводити під час масових акцій в умовах протистояння з політичними опонентами та правоохоронними органами. На жаль, вся новітня історія України базувалася на тому, що конституційне правогромадян України на мирні зібрання та демонстрації всіляко обмежувалося та утискалося, якщо йшлося про патріотичні сили і всіляко заохочувалось, якщо йшлося про демонстративні антиукраїнські провокації. Так склалося в нашій державі, що вона лише за видимістю українська, а за формою та внутрішнім наповненням – вже давно стала антиукраїнською. Ми маємо немалу практику участі у подібних сценаріях.

- А як щодо людського ресурсу ?

- Думаю, що навіть наша перемога на минулих виборах у жовтні 2010 року базувалася саме на якісному людському ресурсі, передусім ідеологічно вмотивованого, щоб був готовий до радикального захисту своїх поглядів і переконань.

- А чи усвідомлюють ці молоді хлопці всю відповідальність і той ризик, на який вони йдуть ?

- Безпосередня відповідальність повинна бути покладена на керівника ЛОДА, МВС, СБУ та прокуратуру Львівської області. Якщо вони не хочуть допустити жодних силових потистоянь у Львові, вони повинні спрямувати всю свою теперішню активність не на те, щоб проводити профілактичні праці з керівниками «Свободи», а на те, щоб забезпечити недопущення в’їзду в область проросійських бойовиків. На нашу долю припадає лише виконання програмних засад, захист національної честі українців, захист гордості львів’ян патріотів свого міста.

- То Ви готові стати у відкрите протистояння не лише проти провокаторів, але й проти правоохоронних органів?

- Це буде вибір зумовлений позицією самих правоохоронних органів. Якщо вони будуть захищати екстремістів і прокладатимуть їм шлях, не зважаючи на заборону суду на будь-які демонстрації та походи по Львову з червоним прапором, це буде означати тільки одне, що насправді у Львові не існує української влади, а існує окупаційна адміністрація, яка силовими методами намагається тероризувати українців і повернути собі сталінські порядки. Звичайно ми цього не допустимо за підтримки переважної більшості галицької громади, яка налаштована недвозначно. Звичайно купка прислужників або пристосуванців може зайняти страусину або нейтральну позицію, говорячи про толерантність, про європейський імідж нашого міста, але коли вже відверто і зрозуміло, що на Львів їдуть колони червоних бойовиків, говорити про толерантність не доводиться, тут є тільки дві позиції – хто не з нами, той проти нас, тобто, хто не на боці львів’ян, той проти них і тому не буде місця на львівських теренах після цієї масштабної антиукраїнської провокації.Вони повинні розуміти, що гастролери приїдуть і поїдуть, а їм в цьому місті ще треба жити і працювати.

- Ви згадували про профілактичні бесіди з керівниками «Свободи», з Вами проводилися такі бесіди стосовно акцій 9 травня?

- Я фігурую по декількох інцидентах, що мали місце у Львові. Зокрема під час візиту Президента Януковича 11 квітня. Крім того на мене два прекрасних депутати від Партії регіонів періодично пишуть запити у Генеральну прокуратуру. Це Царьов і Колесніченко - абсолютно прекрасні і феєричні в своїй дегенерації персонажі. Я не буду виокремлювати те, що відбувається зараз від загального фону нашої діяльності за останні півроку.

- Власне зрозуміло, що такі акції носять суто про вокативний характер. Чи доцільно так активно реагувати на свідомі провокації ? Можливо варто проігнорувати це?

- Ігнорування у цьому випадку приведе до повного тріумфу сценарію проросійських екстремістів, що продемонструють приниження львів’ян, адже пронесення вулицями Львова п’ятнадцятиметрового сталінського червоного прапору – хрест на наших цінностях, ідеалах і на нашому іміджі найбільш патріотичного міста Західної України. Є речі хоч і символічні, проте вони мають практичне та глобально-політичне значення. Таке символічне підкорення Львова стане початком кінця галицької ідентичності. Ну, а щодо провокацій, то чудово ілюструє ситуацію наступна аналогія, якщо на вулиці ґвалтують дівчину, то теж можна не піддаватися на провокації. Можна зателефонувати в міліцію, або відвернутися і вдати, що нічого не відбувається. Це те саме, що пропонується робити, не реагуючи на загрозу проросійського маршу вулицями Львова. Ми декларуємо відданість певним цінностям і ми повинні їх захищати не словом а ділом.

- Якщо голова ЛОДА дасть розпорядження вивісити червоний прапор на ЛОДА, як відреагує ВО «Свобода»?

- Думаю, губернатору доведеться повішати червоний прапор в себе вдома, оскільки приміщення обласної адміністрації не є власністю пана Цимбалюка. Це приміщення перебуває на балансі обласної ради і відповідно керувати будь-якими адміністративно-господарськими діями пан губернатор навряд чи має якісь законні повноваження.

- Тобто реакція буде?

- Можу запевнити, що червоного прапора над ЛОР та ЛОДА на вулиці Винниченка не буде. Якщо ж він буде піднятий, то можна записати до книги рекордів Гіннеса, якщо він провисить там більше, ніж 5-10 хв.

- У ЗМІ останнім часом описуються окремі сценарії, серед яких є прогноз президентських виборів 2015 р. Так, начебто Олег Тягнибок - штучно створений кандидат, який потрапить у другий тур виборів разом із теперішнім Президентом. Тобто розігрується сценарій виборів Кучма-Симоненко, де будуть голосувати не за когось, а лише з остраху, щоб інший не переміг. Прокоментуйте таку позицію, будь ласка.

- Розділимо відповідь на це питання на декілька складових частин. По-перше, як політолог, я б не став забігати надміру наперед і говорив би передусім про парламентські вибори 2012 року, оскільки від того, як вони відбудуться і чи відбудуться взагалі залежатиме майбутня політична карта України. Зрозуміло, що наступні парламентські вибори стануть вирішальним випробуванням для всієї української партійної і політичної системи в цілому. Стало зрозуміло, що в Україні залишилось тільки дві реальні політичні сили: Партія регіонів і ВО «Свобода». І між ними політичне болото, яке буде донором пошуку для правлячої партії. Але консолідація українських виборців навколо ВО «Свобода» стане неминучим фактом. Я думаю, що ми будемо говорити не просто про проходження чи не проходження «Свободи» в парламент, насправді це є абсолютно спекулятивна тема зараз, а будемо говорити про електоральну міру підтримки, яка дозволить «Свободі» претендувати не просто на посідання належного місця в парламенті, а про серйозний вплив на політичні процеси в державі в цілому. Говорити про те, що антисистемна опозиція нарешті стане не вуличною, а парламентською реальністю і після того хід політичної історії в Україні докорінним чином має змінитися. Хоча, я не впевнений, що вибори 2012 року взагалі відбудуться згідно із прийнятими у цивілізованому світі демократичними стандартами і чи взагалі можна буде говорити про перспективи виборчих змін в Україні, як легальної процедури легітимної зміни влади. Тобто, передусім треба буде аналізувати події після виборів 2012 року, якщо говорити про настільки далеку перспективу.

По-друге, я абсолютно переконаний, що Олег Тягнибок має всі шанси перемогти Віктора Януковича в другому турі президентських виборів. Про це свідчить динаміка підтримки, яку здобуває наша політична сила, наша ідеологія на всій території України, динаміка падіння рейтингу довіри до Віктора Януковича теж, до речі, по всій території країни. І врешті-решт, ми не можемо зараз з впевненістю сказати, що за існуючих соціально-економічних умов нинішній режим зуміє втриматись при владі до 2015 року. Тому, знову ж таки, думаю, відповідь на це питання є трохи передчасною з огляду на хронометр, в якому ми сьогодні перебуваємо.

По-третє, я не впевнений, що Віктор Янукович здатен розігрувати настільки складні сценарії, як це вдавалося робити Леоніду Кучмі. Леонід Кучма був політиком іншого покоління, іншого способу мислення, іншого світогляду. І та команда, яка забезпечувала його політичну кар’єру, насправді вона була більш кваліфікованою, навіть з точки зору політичного менеджменту, аніж теперішнє оточення Віктора Януковича. Я не вірю в здатність команди нинішнього Президента планувати, реалізовувати, а тим більше прогнозувати на настільки далеку перспективу, настільки масштабні сценарії політичного маніпулювання ситуацією. Тому я думаю, що якби такі бажання у Януковича і виникали, то на заваді їм би стало надто багато практичних чинників, які б унеможливили реалізацію будь якого такого плану.

- Ви не боїтеся, що радикалізація може призвести до фрагментизації, а згодом до федералізації або, ще гірше, розпаду країни?

- Федералізація можлива лише за умови коли вона є складовою частиною державної політики, яка реалізуєтьсястолицею. А за наполяганням регіональних еліт на сьогодні жодна політична сила не змогла б зібрати достатньо підтримки для виходу частини території держави зі складу України. На сьогодні навпаки стоїть питання в оволодінні всією повнотою державної влади в Україні, в ліквідації тих несправедливих соціально-економічних умов, які призводять до повзучого геноциду нації і встановлення справедливого політичного, соціально-економічного ладу. Це завдання і є пріоритетним для ВО «Свобода». Ми розуміємо, що сепаратистський проект, який був би легшим шляхом для оволодіння владою, принаймні на частині території держави, є для нас не виходом, а хибною пасткою, яка унеможливить реалізацію наших програмних засад і захист українців на всій території України. Тобто, це зовсім не магістральний шлях розвитку, а хибні манівці, на які нас, до речі, багато хто хотів би завести, але ідеологія партії цілком чітко заперечує подібні перспективи. Звичайно ж федералістський сценарій прогнозувався теперішніми представниками правлячої еліти в Україні, коли вони перебували в опозиції. Згадаймо і програмові статті теперішнього віце-прем’єра Віктора Тихонова про федералізацію, висловлювання Єфремова, Колеснікова. Зараз вони цю риторику не те що уникають, а всіляко намагаються зробити вигляд, що її зовсім не було. Тобто логіка диктує те, що політична сила, яка перебуває при владі в Києві, незалежно від своїх мотивацій, оволодіває риторикою централізаторською, авторитарною і говорить про категоріїмаксимальної концентрації влади в своїх руках. А, відповідно, будь-який сепаратистський сценарій автоматично стають невигідними. Тому, на сьогодні, думаю, що федералізація України, як законний, легальний нормативний політичний процес, що використовується в інших країнах світу, наприклад, розлучення Чехії та Словаччини чи створення США - це зовсім не та логіка, яка покликала до існування теперішньої української держави, яка може бути реалізована в теперішніх умовах. Тому зараз ведеться боротьба за душі та серця українців на всій території України. Зрештою вона призведе до того, що українська нація поверне своє належне становище в державі або їй доведеться зіткнутися з загрозою свого існування, що зараз і відбувається. Реальні темпи вимирання українців є найкращим підтвердженням того, що ми живемо в державі, яка займається геноцидом свого народу, а не виконання своїх зафіксованих у Конституції повноважень для його захисту, розвитку і подальшої розбудови.

- Тобто, в разі, якщо ВО «Свобода» не зможе взяти владу на всій території країни, сепаратистський сценарій відділення західних областей, де існує максимальна підтримка політичної сили, не буде розглядатися?

- Абсолютно виключається. Все таки, думаю, нам треба усвідомлювати, що навіть найбільша фракція в парламенті - це реальна мета, на яку можемо розраховувати впродовж наступних 10-15 років. Нам доводиться мислити подібним категоріями передусім. Якщо звичайно не трапиться якихось форс-мажорних екстремальних ситуацій, які будуть пов’язані зі зміною геополітичної обстановки, економічної глобальної ситуації в світі, які можуть призвести до розпаду не тільки окремих держав, а цілих державних утворень. Такихяк, наприклад, Європейський Союз. Я не виключаю, що в результаті теперішньої економічної кризи через років п’ять ЄС припинить своє існування. Натомість з’являться нові локальні, регіональні схожі економічні блоки, інтеграційні проекти і подібні явища. Тобто, тут не можна виключати ніяких сценаріїв, оскільки глобальна тенденція в світі визначатиме те, що діятиметься і з Україною. Ми не зможемо залишатися осторонь глобальних процесів, якщо вони будуть протікати саме в такому напрямку.

- Після того, як ВО «Свобода» потрапить в парламент і отримає окремі важелі в центральній владі, політичний прагматизм підказує, що риторика та ідеологічні спірні питання мали б дещо лібералізуватися. Планується така політика?

- Абсолютно щиро і переконано стверджувати, що успіх нашої політичної сили базується на тому, що ми впродовж двадцяти років не відмовились від жодної програмної ідеологічної засади. Ми удосконалювали свою риторику, ми її уточнювали, поглиблювали за рахунок актуалізації нових тем. Так, зокрема, з’явилася така течія, охарактеризована як антикапіталістична, антиолігархічна, пов’язана з тим, що в Україні кримінальний капітал не просто консолідувався і зміцнив свої позиції, а, по суті, став домінуючою силою , яка диктує напрямок протікання всіх політичних, соціальних, вже і культурних процесів. Оскільки великий капітал монополізував всю повноту політичної влади, майже весь сектор економіки. Крім того він диктує те, що відбувається в інформаційній сфері, монополізувавши ЗМІ. Це є глобальна проблема, з якою треба належним чином боротися. Тією самою мірою ми звернули увагу на антиглобалістську проблематику, пов’язану з намаганням втягнути нашу країну в ті чи інші ворожі нашим інтересам наддержавні утворення чи військово-політичні союзи, а з іншого боку загрози, які несе з собою глобалізація: потік нелегальних мігрантів, розмивання культурного інформаційного поля нації, наплив неякісних продуктів і товарів масового споживання з країн третього світу, відповідно нищення національного виробника, який витісняється з цієї ніші. Причому спрямовану великим транснаціональним капіталом, який імпорт в Україну і, натомість, має на меті мінімізувати нашу експортні можливості. Тобто, можемо говорити з впевненістю, що реальність диктує нам певні корективи і ми безперечно їх враховуємо. Але лише з точки зору практичної доцільності, а не з намагання комусь сподобатись. Тобто, відмови від програмових засад чи принципових положень нашого світогляду з метою полегшити сприйняття «Свободи» цілком очевидно не буде. Але розширення і вдосконалення нашої риторики, програмних документів, світоглядних засад з метою адекватно реагувати на ті проблеми і виклики, які нам пропонує складний теперішній світ, звичайно, це є реальністю і буде реальністю в майбутньому.

- Ви не боїтеся, з огляду на ставлення до націоналізму як такого, що Україна опиниться в політичному та економічному анклаві, як з боку Росії, так і західних країн?

- Безпосередньо це є нереальний сценарій, тому що націоналізм зараз посилює свої позиції в світі, зокрема і в Європі.

- З огляду на ситуацію в Австрії, яка склалася коли «Свобода» прийшла….

- Ситуація в Австрії була дев’ять років тому, а зараз маємо ситуацію зовсім інакшу, коли у Франції очільниця Національного Фронту Марі лє Пен посідає перше місце в президентському рейтингу. Нещодавно націоналісти здобули потужний результат на виборах у Фінляндії, перед тим у Австрії. При владі Італії на сьогодні є політична коаліція, яка включає в себе потужні націоналістичні партії. Таким ж чином можемо говорити про успіхи націоналістів у Нідерландах, Бельгії, навіть, у Великобританії, де Британська національна партія здобуває мандати у європейському парламенті. Якщо говорити про прибалтійські держави, держави Центральної та Східної Європи – це вже не просто якась мода, це тенденція останніх років. До моменту потужного загальнонаціонального успіху «Свободи», думаю, що міжнародне оточення нашої держави є зовсім інше, аніж те, яке є сьогодні і Україна з потужною націоналістичною партією в парламенті якраз чудово і органічно в нього вписуватиметься. Більше того, прихід націоналістів до влади в Україні і взагалі в світі є неспростовною реальністю з огляду на те, що ліберальна ідеологія не просто зазнала повного краху, продемонструвавши неспроможність керувати економічними процесами, а зазнала краху і в таких важливих царинах, як демографічна та культурна політика. Згадаймо нещодавні висловлювання лідерів західних держав світу, таких як Ангела Меркель в Німеччині, Девід Кемерон в Великобританії, Ніколя Саркозі у Франції, Джанфранко Фініі Сильвіо Берлусконі в Італії, які стверджували, що політика мультикультуралізму, нівелювання національних відмінностей і пропаганда аналогу космополітичного проекту, який передбачав би зникнення націй і національної свідомості зазнала абсолютного провалу. Провідні європейські держави відвертаються від цієї політики і знову повертаються до захисту традиційних і національних цінностей. Це є тенденцією нашої доби. Наша діяльність чудово в цю тенденцію вписуватиметься.

- В одному з своїх виступах перед громадою Ви закликали її: «Не бійтеся бути українцями». Що для Вас бути українцем?

- Бути українцем - це передусім бути собою, пишатися своїм походженням, своєю історією. Пишатися тим, що нас чекає в разі, якщо ми візьмемо долю в свої руки. Це відповідальність за свою долю і долю мільйонів інших українців, яких я вважаю братами по крові і духу. Це готовість пожертвувати заради великої мети особистим комфортом, часом, а якщо доведеться, то і життям.

Юрій Опока

Коментарі (3)

Додати коментар

    • 25.01.12 15:32
    • ПатріотЧого всі перед виборами не вимовляють ім'я Бандери, що за соромливість? І що важить сам Бандера без Адольфа Гітлера, від якого мав притулок і гроші на діяльність ОУН, чому і досі не має в Галичині памятника фюреру, чого галичани соромляться що слугували йому? Чого Тягнибок як повія крутить задом - ми не нацисти? А хто? Багато питань на які є одна відповідь, наш провідник Гітлер, а Бандера відсидівся на чужих харчах. Хайль!
    • 10.05.11 09:41
    • читачвчора усі ще раз мали нагоду переконатися в тому, що являє собою свобода і її "надзвичайно інтелектуальні" "бійці"... (((
    • 10.05.11 00:22
    • pomaнесколько тысяч человек раскалывают страну и несёт за это ответственность ПР во главе с руководством страны.Почему бы не запретить эту кричневую чуму.Видно им выгодно держать в напряжении восток украины от непредсказуемости свидомых тягнибоках .Разделяй и властвуй... но был и 33 год и был Гитлер -те же условия та же сила .Запретить так же коммунистов которые полностью дегадировали .Вообще запретить всякий пиар на националистических чувствах народа На западе одни герои -пусть будут , на востоке другие и уважение друг к другу У каждого своя история и свои герои так зачем тревожить память убиенных -Бендера это или Кузнецов каждый для кого то герой Введи в поисковик фразу ( Вся правда о энергосберегающих приборах ) и ты поймёшь как тебя хотят обмануть на рекламе этой"новой" технологии и экономии электричества на 10-30%
  •  
  •  
Чиста субота news image

20 квітня львів’яни вийшли на толоку, щоб очистити від сміття парки, вулиці, дворики, помити пам’ятник і погладити ропуху.

Названо ТОП-20 лекцій TED

Чи вбиває школа креативність? В чому сила інтровертів? Як викрити брехуна? Що нам заважає досягти успіху? Найяскравішими виступами конференцій TED мільйони інтернет-користувачів продовжують ділитися і кілька років після їх проведення.