ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ РЕСУРС
HOMEPAGE
Знайти новину

Зоряна Биндас: До Києва вже не тягне, але мрію попрацювати у Львові

05.03.2013 16:15
Програмний директор тернопільського «Ух-радіо» - про те, як стати професіоналом без спеціалізованої освіти, навіщо потрібна конкуренція і як працювати в «народному» форматі.

Зоряна Биндас працює на тернопільській радіостанції «Ух-радіо» вже вісім років, із них чотири – на посаді програмного директора.  Також вона – головний редактор інтернет-газети «Доба», поетеса і блогер. Ми зустрілись у Львові, куди Зоряна приїхала розповідати (відео) про особливості роботи регіонального радіо студентам і гостям Школи журналістики Українського католицького університету. Говоримо про секрети радійної кухні, гострі соціальні експерименти та плани на майбутнє.


- Зоряно, ти навчалась на факультеті компютерних технологій, а тепер працюєш журналістом, медіаменеджером, займаєшся літературною творчістю. Як журналістика зявилась у твоєму житті?

- Справді, журналіст у мені переміг програміста. У школі я однаково любила точні й гуманітарні науки. Публікувала свої перші твори й водночас перемагала в олімпіадах із програмування. Коли вступила на факультет компютерних технологій, водночас почала працювати журналістом. Навчання й робота у ЗМІ завжди йшли поруч. І лише коли мені запропонували аспірантуру, я зрозуміла, що мушу від чогось відмовитись. Вибір я зробила на користь радіостанції, головним редактором якої тоді була. Завязала з точними науками, та часом за ними  сумую, виникає навіть бажання повернутись. Свій червоний диплом програміста я так і не забрала.

 

- Чи не відчувала ти браку журналістської освіти, коли розпочинала роботу на радіо?  Не було бажання кинути все й піти вчитись на журналіста?

- Перед тим, як почала працювати на радіо, я вже мала досвід роботи в кількох газетах, тому браку освіти не відчувала. Натомість, відчувала брак знань. На своїй першій журналістській роботі в «Тернопільській газеті» доводилось усе схоплювати на льоту. На початку не могла зрозуміти, якою має бути структура матеріалу, про що треба писати, не відрізняла мера від голови облдержадміністрації. Та довелося в усьому розібратись. І коли я опинилась на радіо, то вже орієнтувалась в усіх нюансах. А з різноманітних тренінгів, семінарів та спеціальної літератури я взяла багато знань, що компенсували мені брак журналістської освіти. 

 

- Що б ти особисто змінила у форматі «Ух-радіо», у своїй власній роботі?

- Коли виникають ідеї щодо змін, - у межах розумного, звісно, - я завжди можу їх утілити. Часом хочеться додати трохи альтернативнішої музики, а не лише попси, й простежити за реакцією слухачів. На радіо мені цікаво бути керівником усього процесу, коригувати його, мінімально втручаючись в ефір. Насправді ми всі маємо мовну свободу дій і можемо не займатися роботою, яку не любимо. Якби я займалась тільки радіо, то давно вже знудилася б. Але, на щастя, можу реалізувати себе в інших сферах, наприклад, в інтернет-газеті «Доба».

 

- Головна фішка «Ух-радіо» - це україномовна музика. Чим іще ви тримаєте свого слухача?

-  Є популярні програми, які збурюють хвилю позитивних емоцій у слухачів. Наприклад, прямі ефіри з мером, адже тернополяни мають багато соціальних, побутових проблем, які потребують вирішення. Також користуються популярністю розмови з відомими людьми, до яких можуть долучитися слухачі.

 

- Де ви берете нову музику? Самі шукаєте потенційні хіти чи очікуєте, поки їх запропонують вам виконавці?

- Буває, що нам пропонують музику – приносять або надсилають поштою. Часом доводиться й самим шукати. Крім того, є розсилки компаній, наприклад, «ФДР-Радіоцентру» чи «На всі 100». З музики, яку вони розсилають на різні радіостанції, ми добираємо ті пісні, які підходять під наш формат. Насправді зовсім невелика частина пісень, які до нас надходять, потрапляють в  ефір. Музичний редактор, який добирає композиції, перш за все керується принципом хітовості.

 

- Якби ти формувала плейлист радіостанції, покладаючись на власний смак, а не на смаки аудиторії, яким би він був?

- Це велика спокуса – сформувати плейлист на свій смак. Знаю з власного досвіду, що ведучим неабияк кортить поставити в ефір свою улюблену пісню, а музредакторові – щоб у плейлисті були хіти його улюбленого напрямку. Але перш за все потрібно орієнтуватись на слухача та формат радіостанції. Я маю багато улюблених груп, які за час моєї роботи на радіо стали добрими друзями, але не всі вони крутяться в ефірі «Ух-радіо». Адже я розумію, що не все, що подобається мені, припаде до смаку слухачам.

 

- Ви допомагаєте місцевим групам заявити про себе, стати популярними?

- Ми залюбки запрошуємо тернопільських виконавців в ефір, де вони можуть розповісти про себе і свою музику. Ні перед ким не зачиняємо двері – якщо пісня нам підходить, із радістю її беремо. Але часто трапляється, що після першого студійного запису новоспеченій групі дуже важливо потрапити в ротацію будь-куди, почути думку музичного редактора. Якщо композиція не підходить під формат, потрібно вміти поговорити з виконавцем так, аби він не опускав руки, а далі наполегливо працював.

 

- Як ти оцінюєш нинішню ситуацію на тернопільському медіаринку?

- У радійному сегменті ми залишились єдиною регіональною станцією. На мою думку, відсутність конкурентів не стимулює рух уперед. Одна річ – змагатися з великими мережевими радіостанціями, що нереально, інша – конкурувати чи колегувати з регіональними. Хотілося б, щоб вони були, бо серед радіостанцій, що відійшли в минуле, були справді класні. Зате в Тернополі активно розвиваються інтернет-проекти. Навіть колеги зі Львова не раз говорили, що в нас більше онлайн-видань, ніж у них. Це не може не тішити, адже виникає здорова конкуренція.

 

- У Тернополі ти вже досягла успіху. Маєш амбіції попрацювати в столиці?

- Я  реалізую себе на місцевому рівні. Але, звісно, такі думки були. Коли я працювала ведучою прямого ефіру, багато моїх колег перебралося до столиці. Я теж вирішила спробувати свої сили – надсилала резюме, демозаписи голосу. Врешті-решт мене запросили до Києва, але за два дні також запропонували посаду програмного директора «Ух-радіо», і я погодилась. Уже тоді вагалася, чи потрібна мені робота в столиці. Зараз туди вже не тягне, натомість, дуже хотілося б попрацювати у Львові, моєму другому після Тернополі улюбленому місті. Сподіваюся, ще буде нагода.

 

- В одному з матеріалів для інтернет-газети «Доба» ти наважилася на цікавий експеримент – перевтілилась у жебрачку. Чого ти хотіла досягнути?

- Ідея виникла спонтанно. Один із журналістів «Доби» якось закинув мені, що нам бракує цікавих матеріалів для збурення цікавості аудиторії. Я сприйняла це як виклик і спробувала перевтілитись. Перш за все, було цікаво, адже довелося переступити через себе, поринути в інший світ, не знаючи, як на тебе реагуватимуть люди і як поводитимешся ти сама. Потім я вирішила продовжити – пішла по ворожбитах із прихованою камерою, сподіваючись показати, як  у людей видурюють гроші. Маю ще кілька ідей схожих експериментів і сподіваюсь реалізувати їх у недалекому майбутньому.


Аудіоверсія розмови

Юлія БухтояроваШкола журналістики УКУ

Коментарі (0)

Додати коментар

***
  •  
  •  
Чиста субота news image

20 квітня львів’яни вийшли на толоку, щоб очистити від сміття парки, вулиці, дворики, помити пам’ятник і погладити ропуху.

Названо ТОП-20 лекцій TED

Чи вбиває школа креативність? В чому сила інтровертів? Як викрити брехуна? Що нам заважає досягти успіху? Найяскравішими виступами конференцій TED мільйони інтернет-користувачів продовжують ділитися і кілька років після їх проведення.