ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ РЕСУРС
HOMEPAGE
Знайти новину

Епос ХХІ століття – історія Facebook і Wikileaks

06.03.2013 17:34
У львівській книгарні «Є» пройшов вечір чесної інформації – презентували книги «Ефект Facebook» і «Джуліан Ассанж: Неавторизована автобіографія». Перекладач Сашко Стукало каже, що це - наш шанс зазирнути під капот.

Одна – під синьою обкладинкою, друга – під червоною. Як пігулки у «Матриці», жартує перекладач синьої і представник видавництва «Темпора» Сашко Стукало.  Синя розповідає історію соціальної мережі. Червона виглядає трохи небезпечнішою: у ній ідеться про хакерство і боротьбу за інформацію.

 

Книга американського журналіста Девіда Кіркпатріка «Ефект Facebook» - це, з одного боку, історія життєвого шляху молодого Марка Цукерберга, з іншого – розповідь, власне, про ефект найпопулярнішої соціальної мережі світу.

 

На Близькому Сході батько убиває доньку за реєстрацію у Facebook. Присяжні з зали суду ведуть трансляцію в мережі – і це змінює хід справи. У Колумбії будівельник Моралес створює групу у соцмережі за звільнення заручників терористичної організації – і тисячі людей, не тільки з Південної Америки, виходять на демонстрації протесту у своїх містах. Що там казати, за розвитком і впливами Facebook на суспільство ми можемо спостерігати самотужки, адже є свідками усіх цих подій, а часто самі до них долучаємося. Тільки книга розкаже про них трохи повніше.

 

У синьо-червоному светрі про книгу Кіркпатріка і власний досвід поводження з соцмережею розказує Отар Довженко, викладач Школи журналістики УКУ, активний фейсбуківець і рецензент творіння Кіркпатріка: «Книга не так про Facebook як соцмережу, як про цікаву історію Марка Цукерберга, що спромігся у юному віці впіймати той тренд, який багатьом був очевидний, але вони не змогли його так чітко сприйняти».

 

Попри шалену популярність фейсбучної саги на Заході, в Україні її предмет близький ще небагатьом. Зареєстрованих користувачів мережі – близько двох мільйонів, а це - десята частина інтернетизованого населення і двадцята частина населення країни.  «Ми на маргінесі світової тенденції. Якщо подивитися на США, то понад половина американців зареєстровані у Facebook. Більшість країн, які ми вважаємо цивілізованими, спілкуються у тут, за винятком кількох країн зі своїми специфічними мережами і пострадянського простору, де домінує “Вконтакті”», - зазначає Отар Довженко. Історії, викладені у презентованих книгах, він називає епосом сучасності, який переказуватимуть і переживатимуть іще багато поколінь.

 

 «Неавторизована автобіографія» Джуліана Ассанжа – історія, у якій центральним словом є «непокора», вважає Сашко Стукало. Ситуація з Ассанжем дещо трагічніша, ніж із Цукербергом: нині він живе у посольстві Еквадору в Британії, бо щойно він покине його стіни – одразу ж потрапить за ґрати.

 

Книга Ассанжа має присмак скандальності, як і більшість усього, що з ним відбувається. Допитливий читач одразу ж поставить запитання, чому вона «неавторизована». Виявляється, Ассанж, написавши відверту розповідь про своє життя і подавши її у видавництва, згодом вирішив, що був відвертим аж занадто. Він заявив видавцям, що хотів би прибрати з неї деякі факти. Зрештою видавництво таки видало перший варіант із позначкою «неавторизована». «Можливо, це піар-хід, що мав би сприяти комерційному успіхові книги», - припускає Сашко Стукало. Адже публіка завжди клює на те, що хочуть від неї сховати. Найкращим доказом цьому є сам Wikileaks.

 

«Є думка, що Wikileaks приносить більше шкоди, ніж користі. Тому що коли стають явними речі, на яких тримається міжнародна рівновага, але які намагаються приховати, загострюються конфлікти, - вважає Отар Довженко, - у приципі, більшість урядів, яких стосувалась відкрита інформація, просто вирішили вдати, що нічого не відбулося».

 

«Ефект Facebook» і «Неавторизована автобіографія» - книги про те, як поводитися із віртуальною  реальністю.  Як вона заповнює наше життя і чому нам має бути цікаво їх прочитати, ми розпитали у Сашка Стукала.

 

- Обираючи  літературу для перекладу, роблять ставку на таку, що вважається важливою, гарною і потрібною, вважає ваш колега-перекладач Юрко Прохасько. Оскільки «Неавторизована автобіографія» і «Ефект Facebook» таки вийшли українською, їх можна вважати такими. То чому вони є важливими, гарними і потрібними?

- В останні роки віртуальна реальність надійно завойовує простір у нашому житті. Майже у всіх є швидкісний інтернет, часто безлімітний. У віртуальній реальності можна жити, фактично не виходячи за її межі: дізнаватися прогноз погоди, купувати хліб, замовляти піцу, посудомийну машину, ксерокс, секретаря... Обидві книги стосуються віртуальної реальності. З одного боку, йдеться про феномен соціальної мережі.  З іншого – про хакерство, індивідуальну непокору, яка переходить у віртуальну реальність, бо вона більше пасує для такої непокори. У реальній реальності ця непокора має ризик наразитися на обмеження свободи і насильство.

 

Ці книги важливі і на часі. Книга Кіркпатріка – тому, що у Facebook зараз є дуже багато людей,  яким було б цікаво довідатись, як він був зроблений і як став таким, яким є сьогодні, звідки взялися гроші, яким є підхід Цукерберга до його роботи, реклами, фінансування і до самих користувачів. Це буде нецікаво тим, кому важливо їхати, але вони не дивляться під капот машини, якою їдуть. Проте я вірю, що є люди, які хочуть заглянути під капот свого авта, щоб одного разу воно не зламалася посеред дороги і не сказало: «Здрастуйте, ви ніколи не дивилися під мій капот і не знаєте, що зі мною робити». З іншого боку, у цій книзі описано чимало ситуацій, коли користування Facebook негативно впливало на життя людей.

 

-  Книги про інтернет навряд чи є цікавими для широкої аудиторії, їх можна назвати вузькоспеціалізованими. Чому видавництво вирішило взятися за їхнє видання? Тому що, наприклад, Facebook  у тренді?

- Можливо. Але визначити те, наскільки ця книга потрібна українцям, можуть тільки продажі. Щоб дізнатися, чи вона потрібна, треба її запропонувати, покласти на полицю  -   й тоді вже дивитися, куплять чи ні.

 

- Промоція книги у світі проходить під таким заохоченням: «Ви переглянули фільм “Соціальна мережа і хочете дізнатися, скільки у ньому правди». Скільки у книзі правди?

- Це подібно до того, як сліпі розпізнають слона: він подібний на мотузку, стовп чи щось велике і неохопне. Є один підхід, який застосували автори фільму, він має свої недоліки. Є інший підхід, який застосував журналіст Девід Кіркпатрік, пишучи свою книжку. Він теж може мати певні недоліки. Загалом книга і фільм про одне й те саме. І якщо люди хочуть дізнатися про якусь річ, вони можуть подивитися фільм, потім - прочитати цю книгу, потім прочитати інші книги, що вийшли на цю саму чи подібну тему, які ще не перекладені українською, а написані англійською чи французькою.

 

- Отар Довженко, аналізуючи книгу, написав, що історія, яку розповідає Кіркпатрік, є таким собі народним епосом для SM-ґіків, які знають її в найменших деталях і, що важливо, пізнавали в процесі розгортання. Чи можна сказати, що книга розрахована власне на фейсбучну аудиторію?

- Звичайно, книги про історію і географію можуть охопити значно ширше коло читачів, ніж книги про інтернет. Кіркпатрік міг написати книгу загалом про соціальні мережі і віртуальну реальність, але він обмежився розповіддю про один сайт. Однак її зовсім легко можуть читати люди і з-поза фейсбучної спільноти. Вона цікаво написана. Це такий собі зразок літературного репортажу, щось схоже не книги польської школи репортажистики. Навіть якщо людина не була в Африці, їй все одно може бути цікаво читати про Африку. Книга написана з великою кількістю діалогів, живого мовлення, щоб її могли зрозуміти не тільки ті, хто заходив на Facebook.

 

Щоправда, книга вийшла в США ще 2010-го року, тому наявними в ній прогнозами щодо цифр можна знехтувати. Наприклад, щодо можливої кількості зареєстрованих користувачів на сайті, прибутку, який він може приносити. Зараз відомо, що Цукерберг виставив акції мережі на ІРО, і тепер з’являються різноманітні статті про прибутковість чи неприбутковість  Facebook, про ставлення до його прибутковості самого Цукерберга. Адже він від початку заявив, що йому просто подобається це робити і про прибутки він не думє, але потім дещо змінив свою позицію. У книзі описано, кому і скільки акцій сайту належить станом на 2010-ий рік. Зараз це все могло змінитися, відсотки – перегрупуватися, акціонерів могло стати більше чи менше.

 

- Ви активний користувач Facebook, добре знайомі із цією мережею. Чи змінилося ваше ставлення до неї після роботи над перекладом книги?

- Скажу метафорично: я знаю, що під капотом моєї машини, але я все одно туди не заглядаю (сміється). Я не користуюся комерційними можливостями, які дає Facebook, а просто пишу статуси і створюю групи за зацікавленнями.

Христина БондарєваШкола журналістики УКУ

Коментарі (0)

Додати коментар

***
  •  
  •  
Чиста субота news image

20 квітня львів’яни вийшли на толоку, щоб очистити від сміття парки, вулиці, дворики, помити пам’ятник і погладити ропуху.

Названо ТОП-20 лекцій TED

Чи вбиває школа креативність? В чому сила інтровертів? Як викрити брехуна? Що нам заважає досягти успіху? Найяскравішими виступами конференцій TED мільйони інтернет-користувачів продовжують ділитися і кілька років після їх проведення.