ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ РЕСУРС
HOMEPAGE
Знайти новину

«Я не пишу для грошей»

20.03.2013 20:04

Італійський письменник Джованні Кателлі презентував у Львові перший переклад українською своєї книги «Географії». + Аудіозапис оповідання, прочитаного перекладачем Мар’яною Прокопович.

Джованні Кателлі народився в італійському місті Кремона. Багато років подорожує Східною та Центральною  Європою. Написав книжки поезії та прози In fondo alla notte («Наприкінці ночі»), Partenze («Відправлення»), Lontananze («Відстані»), Treni and Citta’ («Поїзди та міста»). Кателлі викладає, веде сторінку культури на сайті eastjournal.net та пише літературознавчі статті і рецензії для  L’Indice dei libri та чеського видання Babylon. Його книгу Geografie («Географії») переклала українською Мар’яна Прокопович, і цього року вона побачила світ у «Видавництві Жупанського».

 

 

«Географії»

- Назва «Географії» зародилась із подорожей – я буваю в різних місцях, які викликають у мене емоції, й вони, власне, вилились у цю книгу. Я радий, що книжа вийшла українською мовою. Задоволений співпрацею з Маряною Прокопович і вважаю, що краще неможливо було перекласти.

 

Короткі оповідання – це той жанр літератури, який мені до смаку. Я писав і поезію, випустив кілька збірок у різні періоди життя. А тепер у мене природно виходять отакі короткі оповідання. Тут немає запланованого наміру, якоїсь програми, маніфесту, плану, якого б я дотримувався. Просто це той вимір літератури, який найкраще підходить мені.

 

Я ніколи не сідаю писати заплановано, а чекаю на музу, як мені радив мій друг Антоніо Табуккі. Приходить муза, і я сідаю виливати емоцію на папір. Коли я заходжу до книгарні, то беру книгу й читаю навмання, бо найбільше мене цікавить стиль. Мені не цікава історія, що оповідається, якщо стилю немає. Що ж до моїх оповідань, то можна просто відкрити книжку на будь-якій сторінці й читати, все буде ясно.

 

Я сподіваюсь, що є люди, яким ці оповідання зачеплять душу, які зможуть ідентифікувати себе з героями моїх творів. Я не пишу для грошей. Пишу, бо це моя внутрішня потреба. І сподіваюсь, що це дозволить мені знайти того читача, який є суголосний мені й відчуває те саме, що і я.



«Зараз перемагає література маловартісна, штучно сконструйована, а не написана від серця»

- Письменниками стають із внутрішньої необхідності. Всередині людини виникає твір, і вслід за ним – внутрішній письменник. Писати я полюбив іще в дитинстві, і тоді зрозумів, що те, що я хочу робити в житті – це писати. Тож я став писати.

 

Взагалі, рішення присвятити своє життя літературі не є аж таким легким. Як сказав нобелівський лауреат Еудженіо Монтале, «для того, щоб письменник був письменником, йому потрібно мати другу професію». Тільки так можна вижити – писання хліба не дає. В багатьох людей живе це полумяне бажання писати, але не всі його реалізовують. Наше суспільство не сприяє цьому, бо перевага надається матеріальному, комерційному аспектам, а культура залишається на узбіччі.

 

Я не роблю поділу на літературу елітарну чи масову. Є тільки добра й погана література. Сподіваюся, що моя література є доброю, але я не пишу для якогось обмеженого, елітарного кола читачів. Хотів би, щоб добрі книжки читались масово. Але, на жаль, реальність є трохи іншою.

 

Загалом ситуація з літературою в світі досить невесела: видавці дедалі більше надають перевагу бестселерам, які багато і дорого продаються, але не мають літературної цінності. Легкій літературі, позбавленій глибини. Видавництва і книгарні хочуть мати з літератури якомога більший прибуток і дедалі менше дбають про якість. Я нещодавно розмовляв із однією перекладачкою з Польщі, яка висловила сумне пророцтво: скоро книгарні будуть повні книжок, але ми жодної з них не схочемо взяти до рук, такими нецікавими вони будуть. Я хотів би порадити читачам шукати справжню, вартісну, написану від серця літературу й не спокушатись на те, що рекламують.

 

 

Сучасна італійська література

У 80-х і 90-х в італійській літературі було багато насильства і крові - сформувалась ціла група письменників, яких називали «канібалами». Вони писали епатажні твори зі страшними, жорстокими сценами. Та ця тенденція давно вичерпалась. Тепер визначеної тенденції нема, крім певної схильності до детективному напрямку. Всі намагаються зробити свої твори детективними. Це почалось із Андреа Каміллері, який мав дуже великий успіх в Італії. Він започаткував певну моду, до того ж, його твори дуже цікаві та приємні для читання, написані особливою сумішшю літературної мови й діалекту. Інші письменники певною мірою намагаються його наслідувати, так і складається ця жанрова тенденція. Хоча є й інші, які стоять трохи збоку, менш відомі й пишуть в іншому стилі. Наприклад, мій друг Антоніо Табуккі, який помер торік, на мою думку, був найвидатнішим італійським письменником останніх десятиліть. Можна  називати інші імена, які характеризуються високою літературою якістю, наприклад, Данієль Дель Джудіче або Даріо Вольтоліні.

 

В Італії книгарні заповнені перекладами з англійської. Твори інших літератур, на жаль, перекладають менш систематично. Хоча великі видавництва випускають, наприклад, переклади німців. Але, на жаль, це книжки для вузького кола читачів.

 

 

Україна

Вперше до України я приїхав завдяки другові, французькому філологу, який часто бував тут у справах, а потім залишився жити. Він зацікавив мене цією країною, а потім я почав їздити сюди з власної ініціативи. Відвідав Київ, Одесу, Дніпропетровськ, Харків, Крим.

 

Львів був першим українським містом, яке я відвідав. Він близький мені тим, що архітектура й атмосфера міста дуже нагадують мені Прагу. І взагалі Львів – типове місто Центральної Європи, яку я дуже люблю. Моє перше кохання – Прага, пізніше – Братислава, Будапешт, пізніше – міста України та Білорусі.

 

Звичайно, є різниця міх Східною і Західною Україною, але тут я почуваюсь як удома. Ще одне, чим привязує до мене Львів: тут поблизу народились письменники, яких я дуже шаную – Йозеф Рот і Бруно Шульц. Уперше приїхавши до Львова, побачивши тутешній вокзал, я подумав: «Тут був Йозеф Рот, це місто для мене. Мені тут буде добре». І я пізнаю в архітектурі та атмосфері міста той світ, який, на жаль, загинув унаслідок війни. Єврейський світ, якого вже нема.

 

В Україні в мене було натхнення, і я написав кілька оповідань, опублікованих в інтернеті. Більшість із них були перекладені російською в Одесі й вийшли книжечкою. Сподіваюсь, колись вони вийдуть і українською.



Наталія ЗадорожняШкола журналістики УКУ

Коментарі (0)

Додати коментар

***
  •  
  •  
Чиста субота news image

20 квітня львів’яни вийшли на толоку, щоб очистити від сміття парки, вулиці, дворики, помити пам’ятник і погладити ропуху.

Названо ТОП-20 лекцій TED

Чи вбиває школа креативність? В чому сила інтровертів? Як викрити брехуна? Що нам заважає досягти успіху? Найяскравішими виступами конференцій TED мільйони інтернет-користувачів продовжують ділитися і кілька років після їх проведення.