Спів/існування Галини Крук

28.03.2013 11:42
У книгарні «Є» говорили про нову книгу, болючий процес витворення поезії, небажання українців купувати книги і потребу примітивних віршових форм. (+ АУДІО)

«Спів існування» - нова книга поезій Галини Крук, що вийшла у видавництві «Піраміда». Юрій Іздрик, дизайнер обкладинки, зобразив на ній самотнього птаха. Щоразу, коли у авторки запитують, про що книга, у неї виникає спокуса відповісти: про популяцію птахів. Насправді все не зовсім так.

 

Радісний, подекуди смішний, часто сумний спів - про наше з вами існування. Попри те, що значна частина віршів похмура, приводів для суму Галя Крук не бачить - адже у житті все складається так, як треба, просто до певного часу ми цього не усвідомлюємо. Книга - це оспівування існування зі знаком плюс.

 


Перша і друга поетичні збірки авторки вийшли у світ 1997-го, третя – за вісім років, у 2005-му. А ще за вісім з’явився «Спів існування». Символічний восьмирічний період необхідний поетесі, аби уповні полюбити свої вірші. Бо любить вона їх не одразу. Спершу тексти вилежуються, перечитуються кілька разів, а то й років,  - аж потім вона схвалює  їх до друку. Цікаво, що найбільше сентиментів Галя відчуває до тексту, написаного останнім. Він, мовляв, живіший за інші, бо його можна додумувати, дописувати, доживати. Натомість вірші, створені вісім років тому, можуть здаватися чужими.

 

До збірки увійшли поезії 2006-го – 2012-го років. Деякі з них можна було почути на поетичних читаннях, частина широкому загалу не відома, але проходила апробацію на найближчих. Галя зачитувала  вірші у колі друзів, що озвучували свої зауваги. «Ось тут неточна рима», - казали вони. Але поетка  добре знала, що рима тут саме така, як їй потрібна: «Неточні рими роблю навмисне, бо вони допомагають читачу зачепитися за вірш, подивитися, що є довкола цієї рими».

 

Вісім років – чималий шмат часу. Вірші пишуться, відлежуються й навіть губляться. Втрата поезії «Дорогою на вокзал» обернулася появою циклу із двох віршів, що мають однаковий початок.  Спочатку Галя написала один текст, але загубила його. Через кілька років написала його заново – і він пішов у зовсім інше русло. Коли ж поетеса виставила ці поезії  в інтернеті і попросила обрати кращу,  публіка вирішила: обидві мають право на життя.

 

У момент написання поезії  Галя Крук повністю асоціює себе з нею. Навіть тоді, коли описувана ситуація «не зовсім її», вдається відшукати власні емоції і переживання. Письмо є нелегким, вимагає повної віддачі. Однак якщо вірш «іде» з легкістю, у Галі зникає довіра до цього тексту: поезію потрібно пережити.

 

Є думка, що українські письменники можуть творити цікавіший літературний продукт, ніж, приміром, їхні західні колеги. Адже у нас більше проблем, а відтак – і причин «оголити» душу. Галя не певна, що проблеми допомагають нам бути цікавішими. Зрештою, те, що  мистецтво живиться людським розламом, не є відкриття сучасного світу. Так було у всі періоди літератури і мистецтва.  І що більший розлам у людини, то цікавіше це для мистецтва. Але все, що нам заважає - допомагає. Це дивний парадокс, який, однак, часто комфортно почувається у нашому житті.

 

Рівнів співіснування є чимало. Ми можемо існувати, наприклад, разом із літературою. В Україні ми з нею співіснуємо так, що літературно-фестивальний рух розвивається, натомість книги купують мало.  Поетичні читання збирають повні зали любителів поезії, на що й іноземці дивуються - у них масово послухати вірші приходять хіба що із музичним супроводом.  У нас більшість літературних заходів безкоштовні. Відвідують їх охоче й масово, а ось книг не купують. Це тісно пов’язано з тим, що відбувається у нашій країні, вважає Галя Крук, а найкраща ціна для книги – та, яку можуть дозволити собі її читачі. У цьому контексті тенденція до подорожчання  книжкової продукції зовсім не грає на користь книговидання. Крім того, усна форма поезії має свої негативні сторони. Маючи можливість послухати її, люди не завжди читають очима. Через це сьогодні популярною є поезія, яка сприймається на слух. Натомість сильні тексти часто опиняються поза увагою.

 

Парадоксально, але примітивні тексти теж не варто ігнорувати. «Ми часто забуваємо, що література є багатошаровою системою. Вона не є пласкою і не складається лише з одного поверху, у ній все створюється поступово, - каже Галя Крук, - щоб існувала якісна поезія, завжди мусить існувати література на рівні привітань до дня народження. Кожна поетична культура має свій низ, свою середину і свій верх. Не може бути так, щоб у поезії був верх, але не було низу». Якщо  на примітивні форми поезії не звертатимуть уваги, не сформується та частина людей, що має потребу читати іншу поезію, а отже, не буде розвитку.










Фото Ольги Коцюруби

Христина БондарєваШкола журналістики УКУ

Коментарі (0)

Додати коментар

***
  •  
  •  
Чиста субота news image

20 квітня львів’яни вийшли на толоку, щоб очистити від сміття парки, вулиці, дворики, помити пам’ятник і погладити ропуху.

Названо ТОП-20 лекцій TED

Чи вбиває школа креативність? В чому сила інтровертів? Як викрити брехуна? Що нам заважає досягти успіху? Найяскравішими виступами конференцій TED мільйони інтернет-користувачів продовжують ділитися і кілька років після їх проведення.