ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ РЕСУРС
HOMEPAGE
Знайти новину

90-ті: життя як мистецтво

02.04.2013 11:00

Богдан Шумилович розповів про те, як у пострадянському Львові розвивалось сучасне мистецтво. А ви відрізняєте перформанс від гепенінґу, а гепенінґ від інсталяції?

90-ті роки для львівського мистецького середовища – час роздоріжжя й пошуку відповіді на запитання «що таке мистецтво?». За радянських часів мистецьке життя відбувалось переважно навколо творчих спілок, членство в яких було необхідною передумовою для отримання замовлень. Коли з розпадом СРСР спілки занепали, багато митців подались у релігійну тематику, де можна було отримати замовлення, інші шукали нових перспектив у сучасному мистецтві. На початку 90-х в Україні з’явились нові форми мистецтва – перформанс, гепенінґ та інсталяція. Про те, як бачили Україну мистецькі нонконформісти, розповів історик мистецтв, куратор мультимедійної бібліотеки Центру міської історії Центрально-Східної Європи Богдан Шумилович.

 

Перформанс – це дія, яка існує, оскільки існують люди. Це певний мистецький жест, відбиток себе у часі. Перформансом можна назвати будь-яку ситуацію, що поєднує чотири базові елементи: час, місце, тіло художника та взаємини художника з глядачем.

 

Вперше про перформанс як форму мистецтва заговорили після того, як композитор Джон Кейдж у 1952 році виконав на сцені композицію «4 хвилини 33 секунди тиші». Сам Кейдж наголошував, що відмінність перформансу від твору образотворчого мистецтва полягає саме в його процесуальності, впливі на присутніх. Перформанс створює напругу, звертається до свідомості та працює на рівні емпатії.

 

Один із напрямів перформансу імітує певні соціальні феномени, наприклад, страх самотності, відчуження, стосунки чоловіка й жінки тощо. Такий перформанс аналізує соціальні конфлікти та засоби їх розв’язання, звертаючись до постійних значень у культурі.  Вуличні перформанси за радянських часів були, природно, неможливі. Однак, за словами Богдана Шумиловича, їх часом проводили у львівських помешканнях. Зараз ця форма мистецтва цілком легальна, й у Львові регулярно проводять фестивалі та майстер-класи з перформансу.

 

Гепенінґ – це акція, під час якої митець намагається залучити глядачів до гри, сценарій якої намічений лише приблизно. Це вид рухомого твору, в якому навколишнє середовище та речі відіграють не менш вагому роль, аніж живі учасники. Гепенінґ є ігровою імпровізацією, яка дає вихід різноманітним підсвідомим спонуканням. Він відрізняється від перформансу тим, що глядачі, залучені до дій, стають співтворцями. Гепенінґ – унікальний, тоді як перформанс можна повторити. Перші гепенінґи у Львові почали проводити наприкінці 80-х.

 

Інсталяція – ще один різновид акціонізму, що набув популярності у Львові в 90-х роках ХХ століття. Інсталяції можуть бути як постійними обєктами, виставленими в музеях, так і створюватись тимчасово в публічному та приватному просторі. Елементами інсталяції можуть бути предмети, малюнки, звуки, віртуальна реальність тощо. В інсталяції проекту Limit, представленій під час Днів актуального мистецтва у Львові, посеред галереї «Дзиґа» було розкидано купу мотлоху, а на стелі намальований образ Христа. Дивишся вниз – бачиш лише мотлох, підносиш очі догори – бачиш Спасителя…

 

У 1991 році Роман Віктюк, ігор Подольчак та Ігор Дюрич заснували у Львові творче обєднання «Фонд Мазоха». Обираючи імя галицько-австрійського письменника, митці засвідчили своє прагнення звертатись до маргінальних зон культури й соціуму. Їхнє мистецтво епатувало. Позаяк космічна тематика була важливо складовою радянської ідеології, один із проектів «Фонду Мазоха» називався «Мистецтво в космосі».

 

 

25 січня 1993 року на борту російської орбітальної станції «Мир» відбулась персональна виставка Ігоря Подольчака – перший в історії людства мистецький захід у космосі.

 

Цей проект піддав сумніву понятійне середовище мистецтва. Він був одночасно реалізований у двох антагоністичних просторах – людському та надлюдському (космічному). Твір мистецтва був винесений у так званий «пустий простір», і йому було надано змогу організовувати цей простір згідно із власним внутрішнім алгоритмом поза впливами контекстуальної какофонії культурного середовища.

Юлія БухтояроваШкола журналістики УКУ

Коментарі (0)

Додати коментар

***
  •  
  •  
Чиста субота news image

20 квітня львів’яни вийшли на толоку, щоб очистити від сміття парки, вулиці, дворики, помити пам’ятник і погладити ропуху.

Названо ТОП-20 лекцій TED

Чи вбиває школа креативність? В чому сила інтровертів? Як викрити брехуна? Що нам заважає досягти успіху? Найяскравішими виступами конференцій TED мільйони інтернет-користувачів продовжують ділитися і кілька років після їх проведення.