ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ РЕСУРС
HOMEPAGE
Знайти новину

Перенедовибори

10.04.2013 09:23

Довибори до місцевих рад трьох галицьких областей засвідчили байдужість міських виборців, готовність селян продаватись і голосувати за «благодійників», здатність опозиції домовлятися та небезпеку мажоритарки.

7 квітня відбулися довибори до Львівської обласної ради. Вони мали пройти ще наприкінці січня цього року, але тоді на них не знайшлося грошей та політичної волі. Вибори справляли враження таких, що нікому не потрібні: владі – шукати й виділяти бюджетні кошти, опозиції – витрачатися на кампанію, членам комісій – складати протоколи й рахувати голоси заради 10-15 відсотків виборців, та й виборцям – бо «всі вони однакові» і «від мене нічого не залежить». Результати виявилися доволі очікуваними, хоча декілька «але» все ж є.

 

Цими довгоочікуваними й нікому не потрібними довиборами до облдради завершилось укомплектовування місцевих органів самоврядування в галицьких областях, за винятком Тернопільської облради (але це зовсім інша історія). Раніше пройшли довибори до Івано-Франківської обласної та Тернопільської міської рад. І якщо в цих областях обійшлося фактично без сюрпризів – «розігруваний» мандат Тернопільської міської ради здобув свободівець Михайло Сиротюк – то Львівщину спіткала щонайменше одна несподіванка.

 

Довибори, особливо до місцевих рад, завжди характеризуються низькою активністю кандидатів і ще меншою зацікавленістю виборців. Навіть за найсприятливіших обставин явка рідко сягає 50%. Так сталося й цього разу – показник явки коливався від 11,11% у Львові до 56,13% у Снятині.

 

Це не просто статистика, а дуже важливий чинник. Згадаймо історію з партією «УДАР» на останніх парламентських виборах. Головний електорат цієї політичної сили – молодь, яка часто воліє зайнятись чимось іншим, аніж іти на виборчі дільниці. Тому прогнозовані соціологами відсотки не збіглись із реальним результатом партії Кличка. Ось і на довиборах шанс перемогти отримає не лише той, хто має найбільше потенційних виборців, а й ті, хто найкраще мобілізує свій електорат… або банально підкупить його.

 

Підкуп на довиборах до органів місцевого самоврядування добре діє ще й тому, що виборці вважають їх менш важливими за загальноукраїнські. Якщо вибори нічого не вирішують, то голос можна продати – це нікому не зашкодить.

 

Ці вибори також продемонстрували спроможність трьох (а не двох, як було під час парламентської кампанії) опозиційних політичних сил висувати узгоджених кандидатів, спроможних перемогти кандидатів від Партії регіонів чи її сателітів.

 

Із першим завданням упоратися фактично вдалося: три партії поділили між собою округи й висунули на них узгоджених кандидатів. Це якщо не брати до уваги той факт, що Народний рух України, який фактично є частиною «Батьківщини» (троє нардепів-рухівців належать до її фракції у ВР), висунув на Франківщині та Львівщині своїх кандидатів.

 

Домовитися вдалося, а ось отримати стовідсотковий результат – ні. Поразки було дві. Одна на Прикарпатті, де в Надвірній представника «Фронту змін» Юрія Голінея переміг кандидат від Української республіканської партії Володимир Грабовецький. Друга – на Сколівщині (Львівська область), де перемогу здобув очільник місцевої райдержадміністрації Михайло Гнатишин, висуванець Партії регіонів. Його суперником був голова сколівської «Батьківщини» Степан Цмоканич.

 

Перемога Грабовецького не дивує – в обласній раді він замінив свого шефа Юрія Дерев’янка, фонд імені якого курує. На парламентських виборах Деревянко переміг кандидата від ВО «Свобода» і досі залишається позафракційним, хоч і підтримує опозицію.

 

Тут слід також згадати й про перемогу на Городоччині узгодженого кандидата, висунутого партією «УДАР», Володимира Сагана. Він очолює благодійний фонд братів Дубневичів і зайняв у ЛОР місце свого шефа Ярослава Дубневича, який став нардепом-мажоритарником у тій-таки Городоччині, обігнавши висуванку «Батьківщини» Тетяну Чорновол. У парламенті Дубневич увійшов до фракції партії «УДАР». А якби залишився позафракційним, як Дерев’янко, опозиція програла б іще й городоцький округ, адже перемога креатури Дубневича тут була гарантованою.

 

Це засвідчує неготовність партії, що становлять парламентську опозицію, протистояти «грошовим мішкам», які протягом років щедро «засівають» у своїх округах. Люди готові голосувати не лише за самих благодійників, але й за рекомендованих ними кандидатів.

 

Перемога Гнатишина відображає іншу тенденцію. На довиборах у Львівській області основними опонентами опозиційних кандидатів були регіонали. До того ж, кандидати від Партії регіонів мають найбільші шанси в найменш урбанізованих районах, де людей легше підкупити чи залякати адмінресурсом.

 

Регіонали, схоже, всерйоз замислились про проведення виборів до Верховної Ради за суто мажоритарною системою. Тому опозиційній трійці варто зробити правильні висновки зі своїх поразок і прорахунків на місцевих довиборах.

 

Крім того, цим політсилам варто не забувати, що, як правильно підмітив обраний  на Коломийщині позафракційний нардеп Олесь Доній, опозиція – це не тільки три парламентські політсили, але й громадські організації та самі громадяни.

 

Назарій ЗанозШкола журналістики УКУ

Коментарі (0)

Додати коментар

***
  •  
  •  
Чиста субота news image

20 квітня львів’яни вийшли на толоку, щоб очистити від сміття парки, вулиці, дворики, помити пам’ятник і погладити ропуху.

Названо ТОП-20 лекцій TED

Чи вбиває школа креативність? В чому сила інтровертів? Як викрити брехуна? Що нам заважає досягти успіху? Найяскравішими виступами конференцій TED мільйони інтернет-користувачів продовжують ділитися і кілька років після їх проведення.